Площа янголів

На площі театральній мармуровий тенорвже двісті літ співає зорям золотим.Коли з наказу ночі стануть веретена,завмерлі ткальні сповиває сивий дим.

Дівчата від станків вертаються додомуі мріють в сласних снах про тенорів палких,як пестять їх нестямно й миють співом горлай руді коти зрадливо ласяться до них.

Господар міста — лев, що спить під арсеналом,підводиться поволі, йде в пустиню площ.Герої сплять, в домах розпусти ще співаютьІ бунтарям у тюрмах волю дзвонить дощ.

На площі мідних янголів сповитій в тишу,коли інкавст червоний розливає тьма,історик з пєдесталу про минуле пишеі гусяче перо мачає в каламар.