Апокаліпсис

Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюетитяжких, прирослих до землі, камяностопих тюремі вязнів по ночах відвідують коханки і комети,і місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром.

Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.На зорях, мов на стінах, цвіль, черва, зелінка й вогкість.Обличчя вязнів миє місяць синім і холодним сяйвом,аж обростуть за ніч, мов круглі пні, кошлатим мохом.

Підземних рік слизьке, примарне зілля, мокрі зорі й змії,долини місяця оброслі горіховим гаєм.Сто днів і сто ночей ідуть руді дощі і вітер віє,вода підноситься і зорі й тюрми заливає.

Де не оставсь на каменю ні камінь, де зрівнялись гори,знов мулярі нову тюрму будують з брил квітчастих.Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагориі мотуз вішальників для живих приносить щастя.