Плакала вона… Натомлену спину…
Євген Плужник Плакала вона… Натомлену спинуДень ховав за дахами дач.А я з усіх фраз пам'ятав єдину, — — Годі, не плач.
Годі? Не плач? Як це дико, їй-богу!Ой, яке мертве усе в словах!Взяти-б серце своє — й об підлогу! — Ах!
Скрикнула-б раптом. В одну хвилинуБачила-б верстви моїх шляхів…Горбив день натомлену спинуНад горбами дахів.
Видання 1926 року
Текст за виданням: Дні, Київ: Глобус, 1926. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.