Півень
Богдан-Ігор Антонич Зоря майнула, мов стріла,неначе іскра, пісня згаслаі тільки з мокрого зелароса краплинами сплила,мов слово, чиста й ясна.
Вже обріїв зігнувся рівеньу круглу смугу обручаі ніч почала вже кінчатись,неначе ватра, догоряти.Ось ранок синім возом їдеі сонця сніп в село везе.Крильми шумить червоний півень –співучий з мідісерп.
Видання 1934 року
Текст за виданням: Три перстені, Львів: Богдан Дороцький, 1934. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.