Пісня геніїв ночі

По боях земного житя,Чи в повні свіжих сил;В утомі з довгого путя,Чи в першім маху крил;Чи в низ літа склонили скрань,Чи в серці рай весни, —Сюди, вандрівче, ти пристань!Засни! Засни! Засни!

Що́ земний шлях, що́ земний бій,Ненависть і любов?Тут ніч, тиша і супокійБез снів і без оков.Тут болю ані втіх нема,Морозу ні весни,Тут забутє, спокій і тьма —Засни! Засни! Засни!

Принадь істотою ціловПрироді до грудий,Туди верни, відкіль прийшов,Напій безсмертя пий!

Почате в бою тіло теЗнов в вир бездонний пхни,Що вічно смерть з житєм плете —Засни! Засни! Засни!

А дух? Се ж іскорка лишень,Се огник, нервів рух!Розпадесь мозок, то й огеньПогасне, згине дух.Воскресних не лякайсь казок,Хай для дітей вони!Остатній біль — побідний крок!Засни! Засни! Засни!10 дек. 1882.