Пісня будущини

Знов час прийде, коли з погорди пилуТи отрясеш ся й ясною звіздоюЗасьяєш людям, і підуть з тобою,Серці́ твою почують давню силу.

Знов час прийде, до найтяжшого бою.Остатнього, за правду й волю милуТи поведеш народи, і прогнилуСтару будову розвалиш собою.

І над обновленим, щасливим світом,Над збратаними, чистими людьмиТи зацвитеш новим, пречудним цвітом.

Прийде той час! Істотою цілоюМи чуєм хід єго по за собою,Та доживем єго — не ми… не ми!

1880.