Підсвідомість

Понад похмуре, чорномуре бердопідносив замок камяний свій жест.В нім сивий мешкав цар, мав срібний жезл;в льохах тримав рабів своїх він твердо.

Навколо замку виросли крокоси,повій з-під листя вій глядів на жердь.Щораз то більш впадало в погріб жертв,неначе б хто косив тяжкі покоси.

Враз лютий бунт затряс тюрми кублом.Геть! З льоду творять інший світ в надії.Побачив цар ці тереми новіїта став тоді своїх рабів рабом.

Цей цар — це я, палац — душа моя,бунт — сон, раби — мої померлі мрії.