Передчуттям спокою і нудьги…
Євген Плужник Передчуттям спокою і нудьгиМене хвилює мертве листя долі…Час увійти в надійні берегиДумкам і мріям…
Як діброви голіОчам відслонять далечінь німу,І сонце ллється скупо і не часто,Надходить спокій, дано-бо йомуУ володіння неподільне час той,Що зветься осінь…
Сни і споживайТе, що придбало літо. Сни і згадуй…Та, як уява в тебе ще жива,Умій в нудьзі знаходити розраду.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.