Павзи

Після кількох днів щастя якому не міг дати назви —знов почуваю радість муки радість злощастя.Трамвай дотяг мене ніби нічого, ніби усе по-старому, ніби нічого не сталось, в собі хороню я слова ще не сказані мною і в погляді серця мого я ховаю всі павзиа тепер сиджу дома й не можу в думках розібраться.

Після кількох днів щастя… Не курив — сьогодні п'ятий день — і зараз я закурюю першу папіросу,Упрохала вона не курить поки пройде у мене бронхіт.Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь у груди вогкість туману, хай покриють, осріблять серце моє передранішні роси —смерті холодній я шлю найпривітніше слово — хай буде їй мій останній останній привіт.

Після кількох днів щастя ниюча павза.Знову дні туги, розпачу хвилі болючі — найбільш їх люблю я.Буде так тоскно. Буду по місту блукать. А на серці — прикра клявза…В осінніх муках блукать… Люблю, люблю, її люблю… Блукання люблю… Тугу, муку люблю я.

8 — XI. 916. Владівосток.