Осінь
Михайль Семенко Осінь похмура йдехмари дощі туманиосінь у серце ведесмуток нежданий.
Холод суне німийв душу сповзає мла —осінь! серпанок густийти принесла.
Ради не дам собів серці моїм мовчанняспогад ридає в журбі —давнє кохання.
24 — VIII. 913. Київ.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.