Мій привіт
Михайль Семенко В екстазі чарівнім я голос свій знайду голос борцяі з прапором своїм у люди з ним підуспівати буду я й кричать поки впаду надхненний без кінця.
І пройде люд по мні шість сотень ніби штук й без головилежати буду там безрухо і без мукне підніму я більш в благаннях лютих рук бо не впадете ви.
І так віки минуть аж поки сонце стане і зникне світтоді струшу я прах усе навкруг розтанея підіймусь тоді бо знову світ настане то буде мій привіт.
24 — XI. 913. Петербург.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.