Ой, не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні…
Олександр Олесь Ой, не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні,Не губіть ви останньої слави:Гріє здалека землю усмішка весни,Пробиваються проліски, трави.
Не злякать вам нікого, холодні сніги,Бо ростопе вас сонце блискуче,І нечуваний сміх залуна навкруги,Як тікати ви будете в кручі.
Ой, не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні,Згиньте в темній безодні на віки!Хоча пізно, а все-ж діждемось ми весни, —Свята волі, і світла і втіхи.
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.