Ніч на площі Юра

Північ чорна, наче вугіль,ходить тінь по площі Юра,в'ються обручами смугина блискучих, сірих мурах.Місяць — таємничий перстеньвправлений у ночі гебан.Будеш в срібнім сяйві мерзтипід холодним дахом неба.Відрізнити сам не можеш,що тут привид, а що ява,чи це марево, чи можедійсність, наче сон, лукава.Це із скла й музики вежі,це вогонь, що вже не гріє,це останні світу межі,це архітектура мрії.Північ чорна, наче вугіль,попіл сну на очі сипле,різьбить сріблом в довгі смугинебо до землі прилипле.

Дзвонить ніч на площі Юра.Хрест, неначе ключ могутній.

І стає, мов тінь похмура,нерозгадане майбутнє.