Ні, вас забути був би гріх великий…

Ні, вас забути був би гріх великий,Чесні панове ключники й дозорці!Тай як похвал відмовити вам порцііТам, де над всім царюють ваші крики?

Ви продали себе в кати́ й на муки.За 300 гу́льденів річноі платиГотові з друга, брата шкуру драти,Як лиш він тут попадесь вам у руки.

Понижені до розряду собакиПорядком нашим, ви й мстите ся таки,Понижуючи других яко мога.

Грим, грим! „Дід“ входить: хліб приніс. З порогаНа піл покинув і попхнув ногою —І я почув, що є власть надомною.

16 сент. 1889.