Моя любов

Вона так гарна, сьяє такСвятою, чистою красою,І на лиці яріє знакЛюбови, щирости, спокою.

Вона так гарна, а про теТак нещаслива, стілько лихаЗнесла, що кви́лить лихо теВ єі кождіській пісни стиха.

Єі пізнавши, чиж я мігНе полюбить єі сердечно,Не відречи ся власних втіх,Щоб йій віддатись доконечно?

А полюбивши чиж би мігЯ божую єі подобуЗгубити з серця, мимо всіхТерпінь і горя аж до гробу?

І чиж перечить ся любовТій другій а святій любовиДо всіх, що ллють свій піт і кров,До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любить всіх братівЯк сонце боже, всіх зарівно,Той щиро полюбить не вмівТебе, коханая Вкрайіно!27 іюня 1880.