Міста й музи

Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі.Життя, що найтрудніше із мистецтв. Доганаза кожний зайвий день. Жде ніч — суддя суворий.

Уста солодкомовні зрадять. Може споминне лишиться з турбот, що нам орали чола.Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом,вузли димів, що вяжуть небо з міста колом.

Герої, мужоложники, поети, дійсно,чесноти квіття і на простиралі плями,дні й ночі, хлопців соромливих солодійствоі жарти шулерів і смутку темні ями.

Десь крекче катеринка, довгі світла смугивирують на обличчях, мов павині пера,а людська доля в дзьобику кривім папугиколишиться шматком дешевого паперу:кохання, подорож, розлука, слава, успіх —за двадцять сотиків купити можна щастя.Сплітається і розплітається дня усміх,папуга, пісня й сонця золоте причастя.

Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках.

Проходять сімї чесні й на дітей багаті.Злий вітер, що надхненням людську розпач шарпав,вже тихне. Карт букети і хмаринок лати.

Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви.І в цифри ловим струм надхнення, дивну чудністьнайменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті,хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.

20. травня 1936.