Мій шлях

На шлях я вийшла ра́нньою весно́юІ тихий спів несмілий заспівала,А хто стрівався на шляху́ зо мною,Того́ я щирим се́рденьком вітала: „Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті“.

Я йду шляхо́м, пісні́ свої співаю;Та не шукайте в них проро́чої нау́ки, —Ні, голосу я гу́чного не маю!Коли ж хто сльози ллє з тяжко́ї му́ки, — Скажу я: „ра́зом плачмо, брате мій!“ З його плаче́м я спів зьєднаю свій,

Бо не такі вже гіркі сльози — спільні.Коли ж на довгому шляху́ прийде́тьсяМені почути співи гу́чні, ві́льні, —В моїй душі для них луна знайдеться. Сховаю я тоді журбу свою́, І пісні вільної жале́м не отрую.

Коли я по́гляд свій на небо зво́жу, —Нови́х зіро́к на ньо́му не шукаю,Я там брате́рство, рівність, волю гожуКрізь чорні хмари вгля́діти бажаю, — Тих три величні золоті зорі́, Що людім сяють безліч літ в горі́…

Чі тілько те́рни на шляху знайду́,Чі стрі́ну може де і квіт барви́стий?Чі до мети́ я пе́вної дійду́,Чі без пори́ скінчу́ той шлях терни́стий, Бажаю та́к скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах!