Лунатизм

Не дивись,не дивись так на мене ти впертой завзято,перестань, перестань, о молюсь, перестань!О чому, о чому, і мене, і тебе, о чому нас проклято,щоб ішли, я і ти, вдвоє ми, на землі й неба грань?

О замкни, о замкни хоч на хвильку одну це страшне, срібне око!О засунь ти його, я благаю, зіницями хмар!Не свердли, не верти, аж наскрізь, аж до дна, не вбивайсь так глибоко!Відійми твій сліпуче-лискучий, отруйливий чар!

Не чаруй, не чаклуй, бо коли вже мене, лиховісний, пристрінеш,на найвищий з усіх разом вийдемо шпиль, понад всесвіту твань,а тоді на все горло я вигукну, низу побачивши ріні,й звідціля впадемо назадгузь шкереберть, наче яб­лука два.