Квіти
Михайль Семенко Хай би росли вони край прірви.Ми нахилились. Смерти жах.Застиг мій усміх на устах.Нащо сказав, що їх не зірвеш?
Це ж є щось більше за рисовкуА в мене леденіли жили.Я роздратований і не жалію сили.Я йду — гей ти, висока!
11/14 — IV. 917. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.