Критики, навчаючи поета…
Євген Плужник Критики, навчаючи поета,Залюбки розводяться про те,Як писати мусить він, щоб ЛетаРоків з п'ять проміння золотеНа труні у нього не змивала;
Та чомусь історія не зналаПрикладу, щоб критики колисьНа собі доводити взялисьСилу ту, що їх наука мала.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.