Косар

По-над полем іде,Не покоси кладе,Не покоси кладе — гори:Стогне земля, стогне море,Стогне та гуде.

Косаря́ у-ночі́Зустрічають сичі;Тне косар, не спочиває,Ні на кого не вважає,Хоч і не проси.

Не благай, не проси:Не клепа́є коси;Чи то го́род, чи то полеЯк бритвою старий голитьУсе, що даси́:

Мужика й шинкаря,Сироту́ кобзаря́;Приспівує старий, косить,Кладе горами покоси,Не мина́ й царя.

І мене не мине,На чужи́ні зотне,За решо́ткою зада́вить...Хреста ніхто не поставитьІ не помяне!