Вірш
Кіно

Кіно

Михайль Семенко

На задній лаві в кіно-театріпоцілункувались міцно скрипка й піаніно.Він почував себе ніби на Татрахі розповідав Ванді про петербурзьку Ніну.

Вандині очі пильно дивились,зуби блищали і губи манили, —губи тремтіли, шукали, благали, —безодню огня вони в себе ховали.

Лагодить мотор за стіною механік.Електрика освітлює в куті оркестру.Хутко буде публіка, що чекає співанокі велику драму на 3000 метрів.

11 — IV. 916. Владівосток.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає