До Музи

Коли Муза є дійсно богиня —я до Вас, о Музо, звертаюсь.Хай ця рима до Ваших ушей долине —Ви мене почуєте, сподіваюсь?Звичайно, я розумію, що „у такому взорі“осі ще ніхто не звертався „до тебе“.Але може „ти“ зовсім не така, як я думаю?Ви уявляєтесь мені — о чудесні зорі! —довічно молодою (середніх років) жінкою з самісінького неба.Вік чималий Ваш. Багато поетіву час, коли нудно або коханка розлюбить,до Вас, незримої, простягали руки уперті.А ну лишень, і я звернуся, бо нуд канудить.Ах, це справжній скандал, я зовсім не веселий,мало того — плакати Семенкові хочеться.Я думаю над тим, чи міг би я з Вами укупі прожитине знаючи й не бажаючи зовсім іншого щастя?На те, мовляв, ви й поети, щоб мріями жити,у мріях сміятись, в уявах кохати,а твій вишуканий зшиток з музичними фразамидля щоденних потреб смертних закоханих піде.Ти ж, поете, закохуйся в Музу,бо життя — само собою, безмежне й чуже життя…Досить!Я щось інше вигадаю!

7 — V. 916. Владівосток.