Хустина

У неділю не гуляла —Та на шовки заробляла,Та хустину вишивала,Вишиваючи співала:

»Хустиночко мережана,Вишиваная!Вигаптую, подарую,А він мене поцілує...Хустино мояМальованая!

А я косу розплітаю,З дружиною похожаю...Доленько моя,Матінко моя!

Здивуються в-ранці люде,Що в сироти хустка будеМережаная,Мальованая.«

Оттак вона вишивала,У віконце поглядала:Чи не ревуть круторогі?Чи не йде чумак з дороги?

Іде чумак з-за ЛимануЗ чужим добром, безталанний,Чужі воли поганяє,Поганяючи співає:»Доле моя, доле!Чом ти не такая,Як доля чужая?Чи я пю-гуляю?Чи сили не маю?Чи до тебе доріженькиУ степу не знаю?Чи до тебе свої дариЯ не посилаю?Є у мене дари —Очі мої карі;Молодую мою силуБагаті купили;Може, й дівчину без менеЗ иншим заручили...Навчи-ж мене, моя доле,Гуляти навчи!«

Та й заплакав сіромаха,Сте́пом ідучи́...

Ой заплакав сивий пугачВ степу на могилі;Зажурились чумаченьки,Тяжко зажурились:»Благослови, отамане,Коло села стати,Та понесем товаришаВ село причащати!«

Сповідали, причащалиЙ ворожки питали,Не помогло!... З несціленимВ дорогу рушали.Чи то праця задавилаМолодую силу?Чи то нудьга невсипущаЙого з ніг звалила?Чи то люди поробилиЙому молодому,Що привезли його з ДонуНа возі до дому?Благав Бога, щоб дівчину,Хоч село побачить,Не доблагав!... Поховали,Ніхто й не заплаче...Поставили громадоюХрест над сиротоюІ розійшлись. Як билина,Як лист за водою,Пішов козак з сього світа,Все забрав з собою...

А де-ж тая мальована,Шитая хустина?А де-ж тая веселаяДівчина-дитина?

На новому хресті хусткуВітер розвіває,А дівчина у черниціКосу розплітає...