І вийшов на поле, а поле — мертве…
Євген Плужник І вийшов на поле, а поле — мертве...Тільки на обрії трьохрукий млин...Від серця-б щирого слова віддерти —Такий натомлений!Один!Один…
І впав навколішки, і плакав ревне…І чув, як лагідно ростуть жита…І болем спокою себе упевнив, —Криваво зрошена зросте мета!
— О, часе велетнів! Прости утомуМені, найменшому з твоїх синів!І невідомому в світах нікомуМені день радісний яснів…Яснів…
— Дозволь, натомлений край поля згину!І на обніжкові простерся ниць.І ніби поле все житами: — Сину, І біль натомлених — майбутня міць!
Видання 1926 року
Текст за виданням: Дні, Київ: Глобус, 1926. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.