І небо невмите, і заспані хвилі…
Тарас Шевченко · 1848 І небо невмите, і заспані филі,І по-над берегом гет-гет,Неначе пяний, очеретБез вітру гнеться... Боже милий!Чи довго буде ще меніВ отсій незамкнутій тюрмі,По-над отсим нікчемним морем,Нуди́ти світом? Не говорить,Мовчить і гнеться, мов жива,В степу пожовклая трава,Не хоче правдоньки сказать...А більше ні в кого спитать.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.