Федько-халамидник

Володимир Винниченко

Його знає вся вулиця: розбишака, якому не сидиться на місці. То змія відбере, то хатки з піску порозвалює, то полізе на дах. Удома за кожну витівку він мовчки лягає під батьків ремінь, а потім отримує від батька три копійки за те, що не збрехав. Бо брехати він не вміє, а товаришів не видає ніколи. У тому ж дворі живе син хазяїна будинку, чистенький, делікатний хлопчик, якому заборонено гратися з «вуличними». Але саме його Федько щоразу кличе туди, де весело й небезпечно. І одного весняного дня, коли на річці йде крига, їхня дружба стає випробуванням: на сміливість, на чесність і на людяність. Це оповідання про благородство, яке не залежить від походження, і про ціну правди в світі, де дорослі бачать лише те, що хочуть бачити.