Fa. Сонет

Фантазіє! ти, сило чарівна́,Що збудувала світ в порожньому просторі,Вложила почуття в байдужий про́мінь зорі,Що будиш мертвих з вічного їх сна,

Життя даєш холодній хвилі в морі!Де ти́, фантазіє, там радощі й весна.

Тебе вітаючи, фантазіє ясна́,Підводимо чоло́ похиленеє в горі.

Фантазіє, богине лехкокрила,Ти світ злотистих мрій для нас одкрила,І землю з ним веселкою зьєднала.

Ти світове́ зьєднала з таємни́м.Як би́ тебе́ людська́ душа не знала,Було-б життя, як темна ніч, сумним.