Еманація

Розхристуйся, моя душе, розперізуйсь, серце,висихайте, жили:М'язи і кров — бензінодимом ся пройміть!Я остаточно онімів і зітерся,я цілком розгубив свої силинесамохіть.А далі, далі, я вас запитую —скажіть, чого сподіватись далі?Я ж не можу душу відродить своюі не знайдуть матерії почування спраглі.Я не хочу занапастити душуі загубить молоде тіло.Я оглядатись назад не мушу,я іду наперед сміло.І потім — це острах. Я чекаю на купання,на свіжі приски й сприяючу дієту.Я ж не можу спровадити моє життя у Лету,у мене ще переважують сподівання.І не даремне ж з дитинства сниться,що я — пророк, довкола — моя воля й уява.Життя розбило мій соліпсизм, але ж мусить здійснитьсячастина омріяна — слава!

IV. 917. Владівосток.