Два ножі
Михайль Семенко Схрестилися над нами два ножіспустилася імла повільнавладає сила невідома і свавільнаі місяць вже тому як ми чужі.
Самотній знову я. Сумний навіки.Без шляху. Без мети. Роздавить десь авто.Я ніби гімназист благаю серцю лікиі плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто.
5 — II. 917. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.