Дурні та гордії ми люди…

Дурні та гордії ми людиНа всіх шляхах, по всій-усюди!А хвалимось, що десь-то миІ над землею, і водою,І од палат та до тюрмиУсе царі... а над собоюАж де́споти — такі царі,І на престолі і в неволі.І все-то те по добрій волі,По волі розуму горить,Як той маяк у синім морі,Чи́ те... в житейськім. Са́мо такУ нас у костяній коморіГорить розумний той маяк,А ми оливи наливаєм,Та байдуже́ собі співаємЧи то в годину, чи в напа́сть.

Орли, орли ви сизокрилі,Поки́ вам лихо не приснилось,Хоч невеличке, хоч на час!А там — під лавою в шиночкуСховаєтесь у холодочку;Огонь небесний той погас,І в тую костяну коморуПолізли свині із-надво́ру,Мов у калюжу, та й сопуть.

І добре роблять, що куютьНа руки добрії кайдани,Та ча́рки в руки не даютьАбо́ ножа, а то з-зараніГарненько з лиха-б напили́сь,А потім з жалю заридалиТа батька-матір прокляли́І тих, що до хреста держали.А потім — ніж... І потекла́Свиняча кров, як та смола,З печі́нок ваших поросячих,А потім...