Дурненький зайчик
Михайль Семенко Все село в білій куряві, куряві сніговій.Хто вийти погулять наважиться?У вікно гляну — мете, лютує буровій,білий сад скаржиться.
Скаржиться і скрипить білий сад.Мерзне біля пню дурненький зайчик.Ой, як зимно, зимно поміж хат!В сінях жалібно собака скавче.
Скавучить, скавучить, хвостом замеле,на груди кинеться, як вийдеш у сіни.Не віриться, що село завмерло.Весело ждати зміни.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.