До побачення

Червяк зневір'я гризе і душить.Минули дні коли я вірив.Може цей демон мене задушитьможе мене розважить Сускегана чи Ґвадальквівір.

Ішов назустріч молодому життю.Прощайте, прощайте щирости дні.Коли захочу — востаннє заблищуі звук моїх поез ущухне в далині.

Смуток. Не розважить ніхто.А день такий теплий, день так привітно всміхається.Вона сьогодні у веснянім пальтоі в вітринах їй фігура її подобається.

Згас світ і сонце плям не зоставило.І я стою, і я зникаю, невідзначений.Прощайте, прощай усе, що мене раділо й бавило —ах, дуже слабий твій голос: — До побачення…

21 — II. 917. Владівосток.