Вірш
Дно пейзажу

Дно пейзажу

Богдан-Ігор Антонич

Корови й дині. Білий янголна лопуха зеленій плахті.Хто будить в серці тужну пянкістьі хто колише темний страх твій?

Що неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов клярнет підземний,в кипінні форм, у барв завії.

І як зродився без причини,так без причини щезне знагла.Природи лоно мрячне й синє, і сонця кіш, і кіш землі, що в ньомукорови, квіття, дині й янгол.

Видання 1936 року

Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає