Дівчинку здибав колись маленьку…
Євген Плужник Дівчинку здибав колись маленькуТам, де землю Дніпром розколото:Вибирала з води у жменькуСинє золото…
І таке тоді небо було безкрає.Поможи мені, дядю, трошки!……А в самої очей немає, —Волошки.
Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер!Чи далося-ж тобі те золото?…Вже мені не сміятись теперПо-старому, безглуздо-молодо…
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.