Даремно шукаю розради…
Євген Плужник Даремно шукаю розрадиПід сінню твоєю, природо!Твої голоси невмирущі —І шум молодої діброви,І степу ранкового шепіт,І гуркіт правічного моря —Уже не здолають, як перше,Той голос на мить заглушити,Що в серці своєму вчуваю!
Як свідок уже неуважний,Як гість, що давно загостився,Не раз уже чуване чую…І тільки той голос суворий,Що в серці своїм наслухаю,Що й чути його не хотів би,Мені одинока розрада!
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.