Біг я далеко від смутку і горя…
Олександр Олесь Біг я далеко від смутку і горя,..Біг — і прибіг я до вільного моря,„Море! о, море, море роскішне,Втіш моє серце, серце невтішне“!…Згуків утіхи шукаючи в шумі,Камінь обняв я і слухав в задумі…Море про власне могутно співало,Море нічого мені не сказало.
„Кедри, чинари, гранати, мімози,Втіште мене ви і висушіть сльози,Ніж в моїм серці, в крові мої груди…Гляньте, як зранили їх мені люде“…Дерево міцно обняв я в задумі,Звуків утіхи шукаючи в шумі…Тихо про власне шуміли гранати,Кров мого серця не вміли уйняти…
Я серед степу: вертаюсь до-дому…Краю немає степу голубому…Краю і смутку моєму немає,Пале він душу мою, розриває……Чув я, — іде боротьба в моїм краю…Втіху собі я в борні відшукаю,Славою я свої рани загою…Дайте, борці, мені кращую зброю!
1906 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.