Вірш
Беатріса

Беатріса

Михайль Семенко

Хвилювання знайоміхвилювання старіпри таких комічних обставинахтака несподівана нічноги мерзли душа палаладуша розриваласьСестра Беатріса у теплушцідва слова ці моє серце пестилируки м'які незнано-рідніволосся шовкогневість доторківласкові-ласкові слова зліталина днітій що зникла так хуткояка почувала в собі частину мого сонцяїї еманацію збережу я.

XII. 917. Кибинці.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає