Вірш
Авіятор

Авіятор

Михайль Семенко

Люблю мідяні звуки оркестризачуваю здалекасурми ревутьклярнети розмовляютьюрма шумуєзадерши капелюхаза пілотом стежитьна панн дивлюсьустусміхи струять веселоусміхи очей хвилюютьгомінсміхострумкидуша в сонечних струнахопій і кровклекоче пестить м'якоюрмаюрмагомінкабезжурнащасливим бути як юрманемає ні до чого діламертвопетлює авіятор в хмарах.

5 — V. 914. Київ.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає