Вірш
Арктика

Арктика

Богдан-Ігор Антонич

Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,червоні шиби моря в оливяних рамах,де скелі льодові під снігом кучерявимрозсунулись поволі, мов таємна брама.

На бурунів хребтах качаються тюлені,звірята сходять з зодіяка й червонієу сяйві магнетичних піль металь зеленийморів примарних, що подібні сонній мрії.

Мов синє оливо, заклякле небо виситьі череп місяця розбитий і безбарвнийупав на сніг, коли отари білих лисівв країну небуття вела зоря полярна.

Видання 1936 року

Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає