Альхемія

В маленькій келії душно, запах сірки.Засушений, мов сірка, жовтий магв реторту пялить очі повні спраг.Червоний біс регочеться із дірки.

Мов кльоша, золота над всім оманата опар в куреві кімнату губить.Дріжать в гарячці вялі, трухлі губи;блідий: „Апаґе“ буркотить „сатанас“.

Та раптом скрикнув маг: ні, він не пяний,очам не вірить: золото в реторті.Під стелю бризнув струмом регіт чортів.

І жах пішов до манастирських лав,ченці шепочуть: уночі над раномо. Патрикій божевільним став.