Альбатроси

Чи бачив хто, як сліпнуть думиі серце розпадається, надвоє розколене?І коли вирішується воно зі стуми —це ж жах, коли побачить, що воно — оголене.Чи чув хто, як мріють росипро життя вічне, ринком, як червоніє схід?Над гамором безшумлять крилаті альбатросиі над душею — привиди страхіть.Заспокоєю електрика —так ясно забутись, довірившись електричному богові.Більше галасів, стуку, більше гаму, дзвону, крику —дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу, дайте ворога!..

28 — II. 917. Владівосток.