РЕЙТИНГ

Я лише людина, водночас я цілий світ. І в мені вирує море, і зорі палають, і шумлять дерева. І в тебе квітнуть квіти, – лише придивись і почуй цю дивовижну мелодію життя.

Коли зникає одна дорога, з’являється інша. Треба лише її побачити. Без болю не пізнаєш щастя. Ти його не сприймеш, бо будеш вважати за буденність або дивакуватість.

…я жива, і в мені живе мій світ. Хто знає, може, планета без мого сміху, без моїх відчуттів буде не такою прекрасною? Я дитина природи, я її цвіт. Мої пісні відлунюють у повітрі, й тоді земля знає, що вона прекрасна.

Треба вміти дивитися. Помічати життя інших, радіти за інших. Хіба це не навіює приємні відчуття? Хіба це не мужність? У моменти відчаю вириватися з темряви власного світу і наповнюватися радістю за ближніх? Птаха чекають вдома, людину чекають вдома. Хтось дізнався гарну звістку, хтось зустрів того, кого шукав. Хіба це не фантастично? Не усвідомлюючи це, люди дарують мені частинку свого щастя. І я ним насичуюся, як ковтком свіжого повітря. Це дає мені наснагу вірити та йти своїм шляхом.

…воля жадає постійних доказів життя. Воля жадає пізнання, яке ніколи не завершиться.

Я вірю в те, що наші душі оселяються в тілі з божественним призначенням.

Людей дивує щастя. Людей дивує радість серед лиха.

Я думала, що війна має емоції. Але війна приносить дике спустошення.

Люди граються, люди моляться богам і зводять для них вівтарі. Люди моляться Валюті й Еріді. Люди величають Ареса. Люди смикають Євангеліє, як печиво з пророцтвами, і трактують так вільно... Слова німі, поки не вкладеш своє тлумачення.

Я схожа на дитину, що наполегливо будує замок з піску, а хвилі моря знову і знову влаштовують повінь.