РЕЙТИНГ

Шлях до мрії важливіший за мрію. Це не так просто зрозуміти. Головне - не звернути. Хай що там станеться, хлопче, не смій звернути за крок до мрії!

Ми неминуче ставимо під сумнів те, що нам кажуть прямо, навіть якщо це правда. А от те, до чого додумалися самі — записуємо як істину назавжди. Навіть якщо це цілковита нісенітниця.

Напевно, в цьому й помилка — хотіти, щоб люди були іншими…Треба хотіти, щоб іншими були вчинки.

Поки йдеш хоч кудись — є й сенс, і віра, що вихід десь таки є. А якщо зупинитися — виходу не буде...

Мені здається іноді, що і я, і всі ми скоро розучимося промовляти один до одного. Скоро ми зовсім забудемо тиху задушевність і будемо не то машинізованими хижаками, не то хижими машинами.

Мучити мене, терзати — ти можеш: це тобі дано. Але душу мою здолати...тобі несила. Моя душа підвладна не тобі, а богові!

Як барвисто, з якими цікавими візерунками виплетена тканина людського буття; а ми такі неуважні до барв і ліній, що складають наші долі й характери, наші народи й україни.

Можна довго, роками чекати та осяяння, постійно вдосконалюючись, по копійці складаючи кошти на придбання того осяяння, щоб аж тоді новими словами описати шлях свого кшталтування. А можна інакше: довго, роками списувати гори паперу, набуваючи непомітно для себе іншої якості власного письма, і вдосконалюватися водночас з процесом творення, створюватися створюючи.

Я нічого не вмію і нічого не знаю, але я знаю про це і живу знову вперше, знову навпомацки, і це є нова чистота і devotio moderna [новітнє благочестя].

…важко в горах і важко в долинах, важко в собі, бо ти — це не я, бо мені важко в тобі, мені страшенно важко в мені, мені неймовірно важко в не-мені.