Нижчий дух
Вихор

Стежка «Небо й негода» · зупинка 3 з 6

  1. 1. Перун
  2. 2. Вітер
  3. 3. Вихор
  4. 4. Мороз
  5. 5. Змій
  6. 6. Градівник

ілюстрація в роботі

Нижчий дух · Поле

Вихор

Також: вихрь, котолуп

Чорт, що крутиться курявою по дорозі перед грозою; кинь у нього ножем — і на землі буде кров

Властивості

У вихрі бачать чорта: він крутиться по полях і дорогах, особливо перед грозою, бо втікає від громової стріли. Кажуть, що вихор — то чортове весілля. Хто потрапить у вихор, захворіє, і рятує тільки йорданська вода; тож при вихорі сідають на землю, хрестяться й моляться, а діти дражнять його: «Куций, сала!». Хто кине у вихор ножем чи сокирою, побачить кров або й убитого чорта, але вихор може й помститися — перевернути віз, розвіяти борошно. За одним записом, вихор — це той чорт, що сім літ був гадюкою, сім — полозом, а сім — крилатим змієм у скелях, і махом крил ламає дерева та валить хати. У Гнатюковому записі вихор схожий на чорного волохатого чоловіка з крилами й пазурами, без живота, бігає лише вдень.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Версії2

  1. 1872 Чубинський · С. 33–34

    За записами з повітів Поділля, Волині, Холмщини й Харківщини вихор — чорт: його здіймає сатана на своєму весіллі; вихри бувають перед грозою, бо то чорти тікають від громової стріли; хто потрапить у вихор, захворіє. Від вихру хрестяться, сідають на землю, а діти кричать: «куций, сала!». У одному записі вихор здіймає той чорт, що сім літ був звичайною змією, сім — полозом, а сім — крилатим змієм у скелях, і махом крил ламає дерева. Чумак кинув у вихор ножем — і на дорозі лежав зарубаний чорт у крові; господар кинув сокирою — і вихор, пообіцявши відплатити, перекинув йому віз із борошном.

  2. 1912 Гнатюк · С. XXXV–XXXVI

    Гнатюк: вихор схожий на чорного волохатого чоловіка з крилами, з кігтями на руках і ногах, з хвостом і без живота — тому його звуть «котолупом»; вихри живуть у полі, бігають лише вдень і найбільше перед дощем, бо бояться грому. Кого вихор підвіє, той захворіє; хто крикне «котолуп» і кине в нього ножем, а ніж буде закривавлений, — той убив вихра (Знадоби, II, 444–446).

У міфах1

Поруч3

Джерела2

  • 1872 Павло Чубинський. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. Т. 1, вып. 1: Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство. Скан ↗
  • 1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 33: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 1. Скан ↗