Нижчий дух
Водяник

Стежка «Хто живе у воді» · зупинка 1 з 6

  1. 1. Водяник
  2. 2. Русалка
  3. 3. Потерчата
  4. 4. Болотяник
  5. 5. Очеретяник
  6. 6. Морські люди

ілюстрація в роботі

Нижчий дух · Вода

Водяник

Також: водяний, водяний дідько

Господар річок і криниць, старший над русалками; риба — його худоба

Властивості

Водяник подібний до чоловіка, часто до діда з довгою бородою, буває з великим хвостом і крилами; може показуватися дитиною, козлом, псом, котом, качуром чи рибою (сомом). Старшує над русалками, а риба — його худоба: він то розганяє її, то наганяє рибалкам у сіті, коли ті пообіцяють йому щось. Сердитий — рве греблі, ламає млинові колеса, лякає тих, хто купається, топить; добрий — гріється біля рибальського вогнища й просить покурити. Водяники женяться з утопленими дівчатами й кличуть до своїх породіль сільських баб-повитух. Мірошники й рибалки задобрюють його хлібом, вареною рибою, сіллю.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Записи з Галичини, Полтавщини (Милорадович), Слобожанщини (Іванов), Поділля (Чубинський).

Версії3

  1. 1872 Чубинський · С. 191 · Поділля

    Вінницький повіт, легенда про імена чортів: коли Бог зруйнував вежу, яку збудували чорти, ті летіли сорок днів і сорок ночей, і котрий куди впав, там і досі сидить і зветься за місцем: у воду — «водяник», у ліс — «лісовик», у болото — «болотяник», на поле — «польовий», у очерет — «очеретяник».

  2. 1876 Нечуй-Левицький · С. 54

    Нечуй-Левицький пише про водяника серед «нечистої водяної сили» — дідьків, яких народ змішує з чортами.

  3. 1912 Гнатюк · С. XXI–XXII

    Гнатюк зводить записи: водяник подібний до чоловіка, але з великим хвостом і крилами; виходить грітися до рибальського вогню, і тоді риба сама тікає в сіті (Знадоби, т. 2, № 455–459). За Милорадовичем, водяник старшує над русалками, риба — його худоба; він перекидається сомом і дає себе зловити, жартує з рибаками, жениться з утопленими дівчатами й кличе до породіль сільських повитух. За Івановим, рибалки кидають йому «грудкову сіль», і поки він лиже сіль, ловлять скільки хочуть; а дехто вважає, що водяники — це непоховані утопленики.

У літературі1

Поруч2

Русалка Утоплена дівчина з кришталевих палат на дні ріки, що на Русальному тижні виходить лоскотати Утопленики Душі потонулих, що місячними ночами сушаться над виром, доки хтось інший не втопиться на їхньому місці
Далі: Русалка

Джерела3
  • 1872 Павло Чубинський. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. Т. 1, вып. 1: Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство. Скан ↗
  • 1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →
  • 1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 33: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 1. Скан ↗