П'ятниця

1872 Чубинський · С. 217

Ковельський повіт: в одному селі жінка сіла в п'ятницю ткати полотно, сама в хаті; прийшла жінка-П'ятниця, здерла з неї шкіру й повісила на верстаті — за те, що ткала в п'ятницю. Остерський повіт: П'ятниця — молодиця, що в п'ятницю ходить по хатах і дивиться, хто з жінок пряде; ту, що пряде, вона карає — скорчить їй пальці на обох руках. Переяславський повіт: у десяту п'ятницю після Великодня не можна прясти й шити.

1876 Нечуй-Левицький · С. 12

Нечуй-Левицький: св. Параскеву-П'ятницю й сам день п'ятницю дуже шанують, найбільше дванадцять п'ятниць на рік; це свято жіноче: гріх у п'ятницю прясти, шити, м'яти й тіпати коноплі, прати й золити. Кажуть, що П'ятниця ходить уночі по селах уся поколота голками й веретенами, бо молодиці шиють і прядуть у п'ятницю; молодиця, що запарила в п'ятницю квашу, цілу ніч чула в хаті чудний писк і думала, що це П'ятниця прийшла її карати. Ще за Мазепи на Чернігівщині під час церковних процесій водили простоволосу жінку з розпущеними косами й приносили їй дари — її звали П'ятницею, а царгородський патріарх 1539 р. забороняв святкувати п'ятницю нарівні з неділею. Автор вважає, що на П'ятницю перенесено риси богині Сонця, — це припущення міфологічної школи XIX ст.