Домовик

1872 Чубинський · С. 192 · Поділля

Вінницький повіт: є повір'я, що багаті селяни неодмінно мають домовика: коли вихор підвіє курку, вона знесе «зносок», і хто поносить його дев'ять днів під пахвою, тому вилупиться домовик-чортик.

1872 Чубинський · С. 192

Запис Костянтина Жуковського: чорт, що живе біля будинків, уночі їздить на конях і заплітає їм гриви; господар вбив птаха й повісив над конем, і чорт перестав їздити на конях, а взявся за того птаха.

1872 Чубинський · С. 192 · Наддніпрянщина

Переяславський повіт: чорт поскаржився Богові, що в нього немає слуг, і Бог велів йому вмочити палець у воду й трепнути; чорт трепав так, що натрепав цілу пропасть, і Бог їх прокляв. «Пошли вони всі домовиками, по хатах да по горницях». Побачити домовика можна, якщо після страстей принести з церкви вогонь і, не оглядаючись, залізти з ним на горище: у багатого він лежить у шерсті, у бідного — голий.

1876 Нечуй-Левицький · С. 51–52

На Україні про щасливих кажуть, що вони «у печурці родились», і вірять, що багатим допомагає домовик: «в старій печі дідько топить», «багатому чорт дітей колише». Один бідний чоловік оселився в пустці, де всім вмирали діти, привітавши дідька на печі, і той лише звелів щосуботи мазати піч і не пускати дітей на піч.

1900 Грінченко · № 138–144, с. 110–113 · Сіверщина

Записи з села Виблі Чернігівського повіту (М. С. Чудновська, 1898; школярі Іван Мосич і Іван Новик): домовик вночі душить сонних — навалюється важким і водить по обличчю, наче лапою, а жінка вхопила щось волохате; не любить, як ночують у хліві, — навалився на чоловіка мішком і викинув його; опівночі кидає коня в ясла й заплутує сірому коневі гриву; не дає робити вночі в клуні. Парубок підслухав двох домовиків: у одного господар не лишає в печі окропу, і той спалив свого хазяїна, — відтоді стали лишати в печі окріп.

1912 Гнатюк · С. XV–XVIII

Гнатюк: домовика (хованця) можна купити — їх продають у фляшках або в решеті, де вони сидять, як котики; можна виховати із зноска й годувати несолоними стравами. Він допомагає ґазді, але по смерті бере його душу. Домовик не терпить сварок, любить тишу й порядок, стежить, щоб додержували старовинних звичаїв; якої масті домовик, такої треба й худобу тримати; на Новий рік його можна побачити на горищі. Коли ґазда перебирається на нове місце й кличе домовика з собою, йому там добре ведеться. За Гнатюком, домовик відомий переважно східним словʼянам.