Володимир Сосюра

Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов - як день, не знають ще чуття такого люди.

А мова — це душа народу, народ без мови — не народ.

Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

З яких зірок злетіла ти сюди, така ясна, що спів про тебе лине? Світи ж мені, світи мені завжди, над зорі всі, зоря моя єдина!

Яке прекрасне рідне слово! Воно – не світ, а всі світи.

Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання...