Осип Назарук

Особенно нищить нас оден головний гріх. Це лінивство. Із-за нього ми так покутуємо.

Бо кожна правдива любов - се повторення таємного минулого всего людського. Се золотий дзвін його бувальщини: його високих злетів і кривавих упадків та покути.

Свобідну мову дав Господь людині - до добра і зла. А хто відразу не опреться злому, того воно захопить, як огонь захоплює дім. І тоді нестримно дозріває овоч думки людини, як дозріває буря, зірвана хмарою.

Нема нічого вічного, опріч Духа Божого і його частинки, яку Бог вдунув у людей на образ і подобіє своє.

Така вже вдача людей: вони жалують того, що було, хоч воно було б недобре, бо бояться того, що буде — невідомого.